Центр українознавства перебуває у складі філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Керівник – доктор політичних наук, професор М. І. Обушний.
У Центрі працюють фахівці різних спеціальностей, які займаються комплексними дослідженнями в галузі українознавства: кандидати історичних наук С. Кагамлик, К. Кобченко; кандидат філософських наук І. Грабовська; кандидат філологічних наук Л. Сорочук.
Випускники аспірантури Центру працюють в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та інших вищих закладах освіти України.
Довідка
Центр українознавства в складі науково-дослідної частини університету було створено 30 серпня 2000 р. у зв’язку з перепідпорядкуванням Інституту українознавства Міністерству освіти і науки України. Керівником Центру було призначено доктора історичних наук, професора В. І. Сергійчука.
Метою діяльності Центру було визначено здійснення комплексних наукових досліджень проблем українознавства; використання результатів наукових досліджень у контексті розвитку освіти в Україні та українському зарубіжжі; розробку перспективних проблем націє-, державо- та культуротворення; вивчення загальносвітових тенденцій розвитку досліджень з проблем націєтворення; організацію та проведення стажування фахівців з українознавства з України і зарубіжжя; підготовку та атестацію науково-педагогічних кадрів; участь в інших загальноуніверситетських наукових проектах, а також розробку проектів та участь у їх реалізації; надання організаційної та науково-методичної допомоги відповідним інституціям, що працюють у сфері українознавства.
З 15 березня 2007 р. Центр українознавства – у складі філософського факультету. Його очолив доктор політичних наук, професор М.І. Обушний.
Теоретико-методологічні основи діяльності Центру українознавства базуються на розумінні українознавства на двох рівнях: як відродженої традиційно-української системи світобачення й творення; на рівні науково-теоретичного мислення воно виступає підґрунтям, на основі якого формується свідомість сучасного українського громадянина. На цьому рівні українознавство ставить за мету узагальнення цілісного і достовірного знання про Україну і світове українство, а також українського світобачення у часі та просторі.
Об’єктом дослідження українознавства є реальний український світ, який творився і трансформувався упродовж тисячоліть і сьогодні репрезентує суть буття і свідомості українців як нації.
Предметом дослідження є українство як загальноцивілізаційний феномен, закономірності та особливості його формування і розвитку в часо-просторовому вимірі як на теренах України, так і поза ними.
Українство (як загальноцивілізаційний феномен) – це збірне поняття, що охоплює і етнічних, і політичних українців, а також представників української діаспори. Оскільки українці проживають у понад 60 країнах світу і не втратили своєї етнонаціональної ідентичності, українство є загальносвітовим феноменом. Системоутворюючим чинником його буття як великої соціальної групи є українськість в її етнічній, культурно-мистецькій, громадянсько-політичній та інших формах.
Цей підхід до тлумачення об’єкта і предмета українознавства, розроблений та розпрацьований співробітниками Центру українознавства, дозволяє говорити про існування у Київському університеті оригінальної наукової школи українознавства, яка є унікальним науковим об’єднанням, котре вивчає українство як загальноцивілізаційний феномен, закономірності та особливості його формування і розвитку в часо-просторовому вимірі як на теренах України, так і поза ними, а також системоутворюючі чинники українського світу.
Докладніше про об’єкт і предмет українознавства див.: Українознавство: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М.І. Обушного. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – Розд. 1; Обушний М. І., Воропаєва Т.С., Мостяєв О.І. Теоретико-методологічні засади сучасного українознавства // Українознавство. – 2008. – № 4. – С.45–50.