Список співробітників


Обушний Микола Іванович

директор Центру українознавства філософського факультету, доктор політичних наук, професор кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Народився 2 січня 1942 року в с. Ядути, Борзнянського р-ну, Чернігівської обл.

У 1969 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. У цьому ж році почав працювати в університеті на посаді старшого методиста підготовчого факультету для іноземних громадян, а у жовтні 1969 року обраний заступником голови профкому університету. З 1971 по 1974 рр. навчався в аспірантурі по кафедрі наукового комунізму філософського факультету. У 1975 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Проблеми формування політичної армії революції в країнах Латинської Америки».

З 1974 по 1987 рр. працював у Київському інституті легкої промисловості на посадах асистента, старшого викладача, доцента кафедри наукового комунізму.

У 1987 р. по переводу із інституту зарахований на посаду доцента кафедри наукового комунізму (з 1989 р. – соціально-політичних теорій, з 1990 – політології) філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 1999 році захистив докторську дисертацію на тему «Етнонаціональна ідентичність у контексті формування української нації». У 2000 р. переведений на посаду професора кафедри політології філософського факультету.

У березні 2007 року призначений директором Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Має досвід викладання курсів та спецкурсів: політологія, партологія, історія України, українська та зарубіжна культура, націологія, етнополітологія, етнополітична безпека.

Автор близько 150 наукових та науково-методичних праць.

Основним напрямком наукової діяльності є дослідження етнонаціональної ідентичності, її місця і ролі в націо- і державотворчому процесі України. Окремі із його публікацій виходять за межі визначеного вище основного напрямку наукової діяльності. В них досліджуються проблеми історії та теорії політичних партій, міжконфесійних відносин, розвитку демократії, громадянського суспільства та деяких інших.

Під його науковим керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій, проводиться наукове консультування докторантів та здобувачів. Розробив концепцію навчальної програми курсу та навчального посібника «Партологія», який читається у ряді вузів України для студентів, що навчаються за спеціальністю «Політологія».

Бере активну участь у громадсько-політичному житті.

Неодноразово призначався членом експертної Ради ВАК України, ряду спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських та докторських дисертацій, головою державних екзаменаційних комісій у ряді вищих та середніх навчальних закладів тощо.

Обирався головою правління Спілки викладачів вищої школи та науковців України.

Основні публікації:

Воропаєва Тетяна Сергіївна

кандидат психологічних наук, доцент, старший науковий співробітник

Народилася 12 липня 1960 р. у м. Чигирин Черкаської області. В 1977 р. закінчила Смілянську середню школу № 11 (Черкаська область) із золотою медаллю. Того ж року поступила на музично-педагогічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту, який закінчила у 1982 р. з відзнакою. В листопаді 1982 р. була зарахована до аспірантури Київського університету імені Тараса Шевченка, на кафедру соціальної та педагогічної психології. У січні 1986 року закінчила аспірантуру і почала працювати на кафедрі психології Ніжинського державного педінституту (з 1986 р. – на посаді асистента, з 1988 р. – на посаді старшого викладача, а з 1990 р. – на посаді доцента). У березні 1990 р. захистила кандидатську дисертацію «Структурні й типологічні особливості громадянської позиції як системоутворюючого чинника активності особистості» і отримала ступінь кандидата психологічних наук. В квітні 1993 р. отримала вчене звання доцента.

Із 1993 р. до серпня 2000 р. працювала на посаді старшого наукового співробітника відділу етнології Інституту українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1 вересня 2000 р. старшим науковим співробітником Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Має близько 90 наукових праць, серед яких «Довідник з конфліктології», К., 1995; «Етнічна психологія», К., 1997 (у співавторстві). Співавтор 2-х монографій. Брала участь в багатьох наукових проектах Фондів «Відродження», ім. Ф. Еберта, «Євразія», а також Міністерства України у справах науки і технологій.

Автор понад 150 наукових праць.

Коло наукових інтересів: українознавство, українська етнологія, соціокультурна антропологія, українська ідентичність, методологічні та термінологічні аспекти українознавства, етнічна, політична, економічна психологія, музична психотерапія, психологія мистецтва, психологія особистості, психологія реклами. Здійснює розробки теоретико-методологічних засад українознавства як інтегративної науки, підготовку навчальних програм з українознавства та психології. Має досвід роботи та керує науковими проектами з етнічної та політичної психології (Фонд «Відродження», Фонд «Євразія», Фонд Фрідріха Еберта, Фонд фундаментальних досліджень МОН України). Співпрацювала з часописами «Українське слово», «Україна молода», радіо «Свобода», «Нарт», «Ера» тощо. Автор понад 150 наукових праць, зокрема навчально-методичних комплексів та посібників, розділів колективних монографій.

Основні публікації:

Монографії:

Посібники, словники, методичні рекомендації:

Статті:

Грабовська Ірина Миколаївна

філософ, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

Народилась 2 лютого 1961 р. у м. Дніпропетровську. Після закінчення середньої школи працювала на трубопрокатному заводі ім. В.І Леніна у м. Дніпропетровську. У 1980–1985 рр. навчалась у Київському державному (тепер – національному) університеті ім. Т.Шевченка. Закінчила філософський факультет та аспірантуру КДУ. У 1994 р. захистила кандидатську дисертацію на здобуття звання кандидата філософських наук за спеціальністю «соціальна філософія».

З 1992 р. працювала в Інституті українознавства КНУ імені Тараса Шевченка. З 2000 р. – старший науковий співробітник Центру українознавства КНУ, заввідділом «Філософсько-світоглядних проблем українознавства».

Коло наукових інтересів: філософсько-світоглядні проблеми сучасного українознавства, гендеристика, філософія міфу, філософсько-світоглядні проблеми націєтворення. У творчому доробку маю більше 100 наукових публікацій. Активно співпрацюю із ЗМІ. Друкувалась у науково-популярних виданнях: «Сучасність», «Розбудова держави», «Ї. Незалежний культурологічний часопис», «Арка», «Ґенеза», «Філософська та соціологічна думка», «Олег та Ольга. Вісник гендерного партнерства (Швеція)», ел. видання «Політикантроп», «Welcome to Ukraine», «Народний депутат» тощо.

Основні публікації:

Монографії:

Статті:

Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів (2003).
Нагороджена Грамотою Товариства «Україна-світ» (2005).

Кагамлик (дівоче – Федорків) Світлана Романівна

історик, архівіст, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Народилася 22 жовтня 1961 р. у с. Косів Чортківського р-ну Тернопільської обл. Закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. За студентську конкурсну роботу «Роль Києва в культурних взаємозв’язках України з Росією в другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст.» отримала у 1982 р. золоту медаль Академії Наук УРСР з премією для студентів вищих навчальних закладів. Працювала у 1982 – 1998 рр. молодшим, згодом старшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву України в м. Києві. Головним своїм науковим доробком в архіві вважає укладення серії покажчиків (предметно-тематичний, географічний, іменний) до ф. 128, Києво-Печерська лавра. З листопада 1998 р. – вчений секретар Інституту українознавства Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З вересня 2000 р. – науковий, з січня 2002 р. і донині - старший науковий співробітник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За сумісництвом працює науковим співробітником відділу духовної культури Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Керує підготовкою кандидатських дисертацій аспірантів Центру українознавства.

В лютому 2000 р. в Інституті історії України НАН України захистила кандидатську дисертацію «Культурно-просвітницька діяльність Києво-Печерської лаври в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.» У червні 2006 р. отримала вчене звання старшого наукового співробітника. Упродовж 1995 – 2004 рр. співробітничала з Науково-дослідним центром «Спадщина Києво-Могилянської академії» Національного університету «Києво-Могилянська академія» як автор 112 біографічних статей (з них 19 - у співавторстві) до енциклопедичного видання «Києво-Могилянська академія в іменах. ХVІІ–ХVІІІ ст.» (Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2001), брала участь у підготовці (виявлення і копіювання документів) видання «Києво-Могилянська академія, кін. XVII – поч. XIX ст.: Повсякденна історія: Збірник документів» (Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2005). У травні 2004 р. отримала грант Канадського інституту українських студій на розробку проекту «Заповіти української духовної еліти XVII – XVIII ст.». Є членом комісії з історії науки і техніки Наукового товариства імені Тараса Шевченка (Київське відділення) і членом редколегії «Українського церковно-історичного журналу».

Авторка та співавторка 5 монографій, бл. 70 наук. статей.

Коло наукових інтересів: сфера культурного і духовного життя українського народу, культурно-просвітницька діяльність церковних інституцій. Пріоритетними напрямами є дослідження історії Києво-Печерської лаври та Києво-Могилянської академії ХVІІ – ХVІІІ ст., а також роль і місце української церковної еліти в соціумі ранньомодерного часу, духовний світ та інтелектуальний потенціал українських ієрархів. В науковому доробку понад 50 наукових праць у збірниках і часописах і понад 100 статей енциклопедичного характеру.

Удостоєна ордену Преподобного Агапіта Печерського ІІІ ступеня від митрополита Київського і всієї України Володимира (6 грудня 2005 р.) і ордену Святої великомучениці Варвари від патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви (20 грудня 2005 р.). Лауреат Премії імені Тараса Шевченка КНУ імені Тараса Шевченка (2008).

Основні публікації:

Монографії: Статті:

Кобченко Катерина Аркадіївна

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Народилася 8 січня 1975 р. в м. Києві.
1997 р. закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Спеціалізація – історія України.
1997–1999 – викладач історичних дисциплін Медичного інституту Української асоціації народної медицини.
1998–2001 – аспірантка історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка (кафедра Давньої та нової історії України) з відривом від виробництва.
2002–2004 – асистент, ст. викладач кафедри Гуманітарних дисциплін Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
З 2004 р. – молодший науковий співробітник Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Автор-упорядник бл. 60 статей до «Енциклопедії Київського університету».
2004 р. захистила канд. дис.: «Київські вищі жіночі курси в контексті боротьби за освіту жінок в Україні (1878–1920)».
З червня 2005 р. – молодший науковий співробітник, з 2008 р. – науковий співробітник Центру українознавства, де працює за напрямом «Здобутки української спільноти в контексті світового культурно-наукового поступу».

Виступала з доповідями на міжнародних конгресах «Жінки в природничих науках і техніці» (2004 – м. Вінтертур, Швейцарія; 2005 – м. Бремен, ФРН; 2006 – м. Кельн, ФРН). Як стипендіат Німецької служби академічних обмінів (DAAD) у 2006-07 рр. здійснювала дослідну роботу в ун-ті м. Гамбург, ФРН.

Наукові інтереси – ґендерні аспекти української історії, передовсім історія вищої, професійної освіти та наукові праці жіноцтва України сер. ХІХ – поч. ХХ ст. в європейському та світовому контексті, історія жіночого руху в Україні,  історія жіноцтва радянського періоду, біографічні студії, історія освіти і науки України в українознавчому вимірі, усна історія.\

Член громадської організації «Жінки в науці». Нагорождена Почесною грамотою Київського міського голови (2005).

Автор бл. 40 наукових публікацій в українських та зарубіжних виданнях.

Основні публікації:

Монографії: Статті:

Конча Сергій Вікторович

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Народився 11 липня 1968 у м. Шостка Сумської області, де отримав середню освіту. У 1987 – 1989 роках перебував на військовій службі. 1990 року вступив на історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив 1995 року (з відзнакою), отримавши спеціальність: «історик-археолог, викладач історії».

У листопаді того ж року вступив до аспірантури Інституту українознавства Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, по закінченні якого у 1998 почав працювати молодшим науковим співробітником інституту.

У квітні 1999 року захистив дисертацію на тему: «Походження індоєвропейців: аналіз концепцій» і отримав науковий ступінь кандидата історичних наук.

З 2000 року – науковий співробітник Центру українознавства Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Водночас з 2000 ст. викладач НАУКМА (за сумісництвом). Співкерівник і науковий секретар постійно діючого наукового семінару «Походження і давня історія індоєвропейських народів» на базі ІА НАНУ та УТОПІК.

Наукові зацікавлення: етногенез, культурогенез.

Автор понад 50 наукових публікацій.

Основні публікації:

Монографії:

Ярлик Тохтамиша та українські землі в останній чверті XIV ст. // Українство у світі: традиційність культури та спільнотні взаємини: [колективна монографія]. – Київ.: ЗАТ «Нічлава», 2004. – С. 83 – 97.

Статті:

Мостяєв Олександр Іванович

філософ, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

Народився 30 червня 1966 р. у м. Києві, закінчив Київський педагогічний інститут ім. О.М.Горького у 1988 рр., спеціальність - географія — біологія

Дисертація:

кандидат філософських наук — Київський університет ім. Тараса Шевченка, 1998 р. Тема дисертації: Історичне буття етносу (філософсько-методологічний аналіз). Спеціальність 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії.

Сфери наукової діяльності:

В центрі українознавства О. Мостяєв розробляє тему: Сучасний український соціум: філософсько-історичний аналіз чинників формування та перспектив

Предметом цього дослідження виступає Україна як цілісність, що розгортається в просторі та часі. У такому контексті здійснюється філософсько-історичний синтез, пов'язаний з узагальненням перебігу історичної самоорганізації українського соціуму з використанням концепцій глобального еволюціонізму та синергетики та розвиток на цій підставі методології українознавства.

На підставі власної розробленої концепції дослідник доводить, що змістовними складовими історичного процесу в Україні та інших країнах світу є:

• вплив природної основи, на якій відбувається формування та розвиток соціуму, геополітичних умов його еволюції та геокультурних чинників самоорганізації (Україна: природа і люди; Земля й історія; Дніпро: «вода-матір», брат, шлях);

• виникнення нових компонентів у соціумі, яке відбувається через формування нових субкультур, їхній автономний розвиток, інституювання, об’єктивацію, еволюційну трансформацію та зникнення (Субкультури та контркультурні зрушення в історії українського народу);

• пошуки та досягнення соціумом стабілізації, стаціонарного стану, а також оновлення цього стану, котре відбувається через переходи між стаціонарними станами.

О. Мостаєв розглядаючи історичний процес як самоорганізацію національних спільнот, котрі перебувають піді впливом порушуючих рівновагу історичних викликів з боку природи та інших спільнот, розробив власну концепцію етнічного розвитку українців та суспільної самоорганізації. Ним було показано, що український етносоціум пройшов фази ініціації (поява переддержавних об’єднань та ранньодержавної імперії Київської Русі), анаптивну фазу (1054–1340 рр.), два цикли осциляції та із утворенням сучасної Української держави переходить до стаціонарного стану. Також О. Мостяєвим проаналізовано основні концепції походження та розвитку українського народу (Україна: природа і люди; Основні етногенетичні концепції походження українського народу; Етногенетичні витоки українців).

Окрему увагу дослідних приділяє теорії та методології українознавства, уточненню його об’єкта та предмета, класифікації українознавчих підходів, аналізу етапів його розвитку у їхній пов’язаності із етапами розвитку українського соціуму (Українознавство в контексті культурно-цивілізаційного підходу).

Ще одна сфера зацікавленостей дослідника – геополітика та картографування суспільних та історичних процесів, з’ясування цивілізаційної приналежності України та її місця у сучасному глобальному просторі.

Сфери наукових інтересів:

глобальний еволюціонізм, філософія історії, геополітика, суспільна географія, культурологія, теорія та методологія українознавства, феноменологія та психологія мислення, етнологія, буддийська філософія, історія біосфери

Основні публікації:

3 монографії, 1 навчальний посібник та понад 50 статей з філософії історії, універсального еволюціонізму, українознавства, зокрема найважливіші:

Монографії:

Посібник:

Статті:

Премії, нагороди

За цикл робіт, присвячених фундаментальному напрямку соціальної філософії — стратегії розвитку етноекологічних систем — отримав Грамоту Президії НАН України (2000 р.).

Персональний сайт

E-mail: hypercykle@gmail.com

Авер’янова Ніна Миколаївна

науковий співробітник, кандидат філософських наук

Закінчила пед. ф-т КДПУ ім. М.П.Драгоманова (1995), 2003 асп. Київ. ун-ту за спец. «Українознавство» (філос. науки). Працювала: виклад. образотворчого мистец. з методикою навчання в Київ. міськ. пед. коледжі (1996-2003). У Київ. ун-ті: з 2006 філос. І кат., що проводить наук.-тех. розробки Центру українознавства, з 2008 м. н. с. Центру українознавства філос. ф-ту. Канд. дис. «Образотворче мистецтво як чинник національного виховання особистості (українознавчий аналіз)» (2007). З 2006 водночас - виклад. каф. дизайну ВМУРоЛ «Україна». Коло наук. інтересів: українознавство, філософія, культурологія, дизайн, укр. образотворче мистец., нац. виховання, виховання особистості. Автор понад 40 наук. праць.

Основні публікації:

Монографії:

Статті:

Довбищенко Михайло Володимирович

науковий співробітник, доктор історичних наук, доцент

1993 року закінчив історичний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка за спеціальністю – історія. 1998 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Соціальна та регіональна структура уніатської Церкви кінця XVI – першої половини XVII ст. (на матеріалах Волинського воєводства)» (диплом ДК № 002527). 2004 року присвоєно вчене звання доцента кафедри історії (диплом № 001243). У 2005–2008 рр. – докторант Центру українознавства (з 2007 р. – філософського факультету). З жовтня і до теперішнього часу – молодший науковий співробітник Центру українознавства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Упродовж 1993–1998 рр. перебував на науковій роботі в Інституті української археографії НАН України та Центральному державному архіві України в м. Києві; у 1998–2005 рр. працював викладачем Київського державного університету культури і мистецтв, Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», Національної академії оборони України. Автор монографії «Волинська шляхта у релігійних рухах кінця XVI – першої половини XVII ст.», упорядник збірника документів з історії Уніатської Церкви на Волині і Київщині кінця XVI – першої половини XVII ст., автор 40 наукових статей.

Основні публікації:

Монографії:

Статті:

Ємець Тетяна Михайлівна

кандидат філософських наук, науковий співробітник

Народилась 19 липня 1959 р. в с. Троїцьке Любашівського району Одеської області. З 1976 р. по 1981 р. навчалась на відділенні психології філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1981 р. працювала патопсихологом у Київській міській психоневрологічній лікарні імені І.П.Павлова. З 1998 р. – співробітник Інституту українознавства, з 2000 р. – молодший науковий співробітник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2006 р. захистила кандидатську дисертацію «Українознавча концепція Володимира Вернадського (соціально-філософський аналіз)», спеціальність «соціальна філософія та філософія історії». З 2007 р. – науковий співробітник.

В межах дослідження філософсько-світоглядних засад українознавства працюю над аналізом особливостей становлення академічної науки в Україні. Як засіб для висвітлення даної теми використовую вивчення спадщини Володимира Вернадського.

Його щоденникові записи є не лише прямими свідченнями про події, пов’язані із заснуванням Української академії наук. Вони дають багатий матеріал для аналізу всієї доби українських визвольних змагань 1917–21 рр. Крім того, цікавими є й оригінальні ідеї видатного вченого та організатора науки щодо структури майбутньої академії. Саме в ті перші роки було закладено як майбутні досягнення вітчизняної прикладної науки, так і сучасні значні проблеми гуманітарного знання.

Крім історичного аспекту не менш цікавим вивчення спадщини Вернадського є і з огляду на проблему ідентифікації в сучасному українському суспільстві. Як науковець світового масштабу Володимир Іванович Вернадський сформувався в російському академічному середовищі другої половини ХІХ століття. Але підґрунтя його світоглядних позицій закладено було в українській культурі. Життя Вернадського як призма дає можливість проаналізувати проблему самоідентифікації українців.

Основні публікації:

Монографії: Статті:

Сорочук Людмила Василівна

кандидат філологічних наук, науковий співробітник

Народилася 11 травня 1966 року в с. Крилів, Корецького р-ну, Рівненської обл.
1985 р. – закінчила Дубнівське педагогічне училище.
1993-1997 рр. – навчалася на педагогічному відділенні Українського державного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.
1985-2001 рр. – працювала вихователем у дошкільних закладах та вчителем українознавства СШ № 291 м. Києва.
1998-2001 рр. – аспірантка Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Центр українознавства).
З 2002 року – молодший науковий співробітник, з 2005 – науковий співробітник Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
2004 р. – захистила кандидатську дисертацію на тему «Система поетичного моделювання світу в календарно-обрядовій поезії». Спеціальність – фольклористика.
з 2009 р. – викладач кафедри фольклористики Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка.

Наукові інтереси: словесно-художнє вираження морально-етичних основ в українській фольклорній традиції (на матеріалах календарної та родинної обрядовості), історія української фольклористики, міфологія, народні традиції та звичаї, календарна та родинна обрядовість українців, дитячий фольклор, етнопедагогіка, сучасні проблеми української фольклористики.

Автор понад 50 публікацій та методичних розробок «Український світ» для вчителів недільних педагогічних шкіл українського зарубіжжя (у співавторстві).

Основні публікації:

Монографії:

Посібники, програми: Статті:

Шептицька Тетяна Леонідівна

кандидат філологічних наук, науковий співробітник

Народилася 28 червня 1975 р. у Києві.
У 1998 закінчила факультет української філології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова за спеціальністю «Українська мова і література».
1998-2001 – аспірантка Інституту (Центру) українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
З 2001 р. працювала в Центрі українознавства на посаді філолога ІІ кат., що проводить наук.-тех. розробки, мол. наук. співроб. З 2008 – наук. співроб. Центру українознавства філософського факультету.

Група, в якій працює, розробляє наукову тему «Теоретико-методологічні та культурологічні засади українознавства в контексті сучасних тенденцій націєтворення» (індивідуальна тематика – «Проблеми українського націє- та державотворення в українській літературі 1920-30-х рр.»). З 2006 р. група працює над проблемою «Теоретико-методологічні засади дослідження ґенези етно- та культурозбереження».

У 2006 р. захистила кандидатську дисертацію «Антималоросійський дискурс української літератури 1920-х – поч. 1930-х рр. (на матеріалі Літературно-наукового вістника)».

Напрямки наукової діяльності: дослідження проблем українського націєтворення та державобудівництва в українській літературі, маргіналізації української людини у соціально-політичних зрушеннях доби і відбиття їх у прозі 1920-60-х рр., антималоросійського та європейського дискурсу української публіцистичної думки та українського художнього слова. Нагороджена грамотами Товариства «Україна – Світ» та Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР).

Автор понад 30 наукових публікацій.

Основні публікації:

Монографії: Посібники, програми: Статті:

Кирик Людмила Миколаївна

провідний історик, що проводить НТР

Закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка в 1980 р.

В Центрі українознавства працює з 2000 р. Бере участь у написанні розділу«Портрети» і«Діялося, було» у виданні«Українознавство. Календар-щорічник». Автор статей до енциклопедії «Санкт-Петербург: ХІХ ст.». Зробила наукове опрацювання статей та іменного покажчика до книги «Русова Софія. Мемуари, Щоденник». – К., 2004. Є упорядником бібліографічного покажчика праць наукових співробітників Центру українознавства філософського факультету (1992–2009).

Автор 12 наукових публікацій.


Основні публікації:

Статті:

Павелковська Лариса Олександрівна

філолог ІІІ категорії, що проводить НТР

Закінчила філологічний факультет (українська філологія) Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького 1986 року.

В Центрі українознавства працює з 2000 року.

Відповідальна за аспірантуру, та матеріально-технічну базу. Виконує комп’ютерний набір та переклад наукових текстів.

Основні публікації:

Статті:

Ковтун Людмила Іванівна

філософ ІІІ категорії, що проводить НТР

Працює над дисертацією «Трансформація кольористичних уявлень в українській народній свідомості».

Коло наукових зацікавлень: міфологія, український фольклор.

Автор 12 наукових публікацій.


Основні публікації:

Монографії Статті: